Історія плакату від альбуми до сьогодення
Плакат може виконувати рекламну, агітаційну, інформаційну, іміджеву та навчальну функції. Він є широкоформатним листом, на лицьовій стороні якого нанесено яскраве зображення і надруковано великим шрифтом текст. Слово “плакат” походить від французького дієслова “plaquer”, що означає “приліплювати”, “притискати”.
В даний час особливо затребувані плакати в зовнішній рекламі, адже вони містять ефектні, видимі здалеку зображення і фрази, що запам’ятовуються. Ви можете замовити за доступними цінами високоякісний друк плакатів різних форматів та будь-якої складності у нашому рекламному агентстві повного циклу , що пропонує також створення сайтів, сувенірну та поліграфічну продукцію.
Розвиток плакату: від монохромних літографій до офсетних та цифрових виробів
Попередниками плакатів, що не містять зображень, можна назвати давньоримські альбуми – великі білі дошки, що вивішуються в громадських місцях, покриті фарбою або гіпсом, на яких писалися урядові укази, списки посадових осіб та оголошення. 1482 року англійський торговець книгами Батдольд для представлення нового видання «Геометрії Евкліда» вперше використав плакат, намальований фарбами на папері. До цього часу зберігся надрукований в 1491 лист з графічним зображенням і текстом, що рекламував лицарський роман «Прекрасна Мелузіна».
1796 року німець Йоганн Алоіз Зенефельдер винайшов літографію, що дозволило друкувати масовим тиражем недорогі плакати, виконуючи їх на білому або кольоровому папері чорною фарбою. На початку XIX століття у Франції з’явилися літографічні майстерні, що друкували афіші та плакати. Зростанню їхньої популярності сприяла активізація на той час культурних та соціально-політичних процесів у Європі, збільшення кількості промислових та мистецьких виставок, театральних та розважальних закладів, мітингів та демонстрацій. До середини позаминулого століття плакатами часто називали великоформатні гравюри, що грали агітаційну роль.
У 30-ті роки ХІХ століття з’явилася хромолітографія, що дало змогу друкувати кольорові плакати. У 1866 році художник і декоратор сцени Жуль Шере відкрив у Парижі літографічне видавництво і почав виготовляти помітні рекламні плакати. У них він використовував яскраві та контрастні кольори, короткий, написаний чітким та великим шрифтом текст. Чільне місце він відводив одній центральній фігурі, приховуючи інші елементи зображення. Цю жанрову стилістику сприйняли багато художників, які створювали плакати у другій половині позаминулого століття (Анрі Тулуз-Лотрек, Теофіль-Олександр Стейнлен, Ежен Грассе, Альфонс Муха та інші).
1865 року австрієць фон Рансонет винайшов метод фотохромолітографії, що дозволяв створювати масовим тиражем дешеві кольорові зображення, отримувати всілякі відтінки, використовуючи три фарби – синю, червону та жовту. У 1897 році в Санкт-Петербурзі відкрилася міжнародна виставка плакатів та афіш, що зібрала велику кількість талановитих рекламних художників із 13 країн. Їхні твори отримали визнання публіки, що сприяло подальшому розвитку жанру плакату. На початку XX століття в ньому проявляється тенденція до предметного, конкретного зображення об’єктів, що представляють.
У роки Першої світової війни популярними стали агітаційні та соціальні плакати, які закликали йти в діючу армію, допомагати пораненим, підписуватись на оборонні позики. У цей час стали затребуваними кіноплакати, рекламували фільми. На них демонстрували головних героїв, кадри із картин, експресивні сцени. Політичну, пропагандистську функцію плакати почали виконувати Росії з 1917 року. Серед художників, які їх створювали, можна відзначити Казимира Малевича, Олександра Родченка, братів Стенберг, Дмитра Орлова, Віктора Дені, Лазаря (Еля) Лисицького. Широку популярність здобули в роки Громадянської війни «червоний» агітаційний плакат «Ти записався добровольцем?» Дмитра Моора та аналогічний білогвардійський «Чому ви не в армії?», а також серія «Вікна сатири РОСТУ».
У період НЕПу СРСР з’явилися численні рекламні плакати, найчастіше з дотепними віршованими слоганами. У роки форсованої індустріалізації та «боротьби з ворогами» у Радянському Союзі випускалися плакати із закликами до трудових подвигів, дотримання техніки безпеки та політичної пильності, а також вихваляючі досягнення соціалізму.
Особливо затребуваними плакати стали у роки Великої Великої Вітчизняної війни. Багато хто з них виготовлявся малим тиражем у різних куточках країни за допомогою трафаретів, наприклад, злободенні видання серії «Вікна ТАРС». Зображення та тексти для них створювали відомі художники та поети, серед яких були Кукринікси, Василь Лебедєв-Кумач, Самуїл Маршак. Всім відомий шедевр воєнних років «Батьківщина-Мати кличе!» художника Іраклія Тоїдзе, виданий багатомільйонним тиражем з текстом різними мовами. За кордоном антифашистські та пацифістські плакати випускали багато художників, зокрема, Джон Хартфілд та Пабло Пікассо.
У 1920-1970 роках живопис різних жанрів, графіка та мистецтво фотографії активно входять до стилістики плакатів. Здешевленню їхнього масового тиражування сприяло поширення недорогого офсетного друку. А з кінця минулого століття для виготовлення плакатів невеликими тиражами почали використовувати цифровий друк.